У невичерпній спадщині духовної культури
українського народу є особлива, винятково важлива її стина – вишивка.
Українську вишивку називають «молитвою без слів», а сорочка- вишиванка – є
головним оберегом людини, символ, який пройшов крізь покоління, єднає рід і
вшановується як святиня. Маючи таку красу, ми отримуємо енергію наших предків,
пишаємось минулим та гордо дивимось у майбутнє.
Сьогодні територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних
послуг) Арбузинського району замайорів різнобарвними
візерунками української вишивки. Разом з усією Україною ми відзначаємо
функціонально та ментально багаторівневе, досить молоде свято — День вишиванки,
основною метою якого є збереження українських національних цінностей та їхня
популяризація, відродження українських традицій у сучасній інтерпретації.
Символом праці і життя, любові і добра, сердечності
і дружби на святі стало вручення хліба-солі на вишиваному рушнику директору
територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)
Арбузинського району Аллі Резніченко. Яка подякувала за гостинність та
привітала присутніх із Всесвітнім днем вишиванки, святом, яке має на меті
зберегти народні традиції створення та носіння вишитого українського одягу, в
якому, разом з тим, закодовані символи-обереги, наша історія та культура. Алла
Резніченко вручила подяки майстриням - вишивальницям, запрошених на свято.
Отримувачі соціальних послуг терцентру полинули в
прекрасний світ української вишивки, дізналися про деякі маловідомі факти, пов’язані
з цим давнім ремеслом, про українські традиції, обряди та культуру. Всі мали
змогу помилуватися барвистими експонатами майстринь-вишивальниць Ольги
Антоненко, Ольги Бородавки, Олександри Рябухи, Надії Рачунь, Зої Дроздової,
Тетяни Бєлік. Поціновувачі народних традицій сьогодні розспівалися на славу,
разом з волонтерами, працівниками відділу культури, виконували улюблені пісні.
Результатом насиченого дня, окрім вираження своєї
національної та громадянської позиції, стали позитивні емоції, піднесений настрій,
відчуття гордості за приналежність до українського народу та приємно проведений
час у спілкуванні з найдавнішим видом українського мистецтва та у колі друзів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий